вахлак
ВАХЛА́К, а́, ч., зневажл.
Нікчемна, малотямуща людина; вахлай.
І тугодум він, і вахлак. Кебети теж у нього мало (С. Воскрекасенко);
Вже й воно, недомірок, вахлак, пантрує за батьком (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)ВАХЛА́К, а́, ч., зневажл.
Нікчемна, малотямуща людина; вахлай.
І тугодум він, і вахлак. Кебети теж у нього мало (С. Воскрекасенко);
Вже й воно, недомірок, вахлак, пантрує за батьком (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)