вахлак —
вахла́к іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
вахлак —
-а, ч., зневажл. Те саме, що вахлай.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вахлак —
ВАХЛА́К, а́, ч., зневажл. Нікчемна, малотямуща людина; вахлай. І тугодум він, і вахлак. Кебети теж у нього мало (С. Воскрекасенко); Вже й воно, недомірок, вахлак, пантрує за батьком (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
вахлак —
див. вайлуватий; слабодухий
Словник синонімів Вусика
вахлак —
ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.
Словник синонімів української мови
вахлак —
ВАХЛА́К, а́, ч., зневажл. Те саме, що вахла́й. І тугодум він, і вахлак. Кебети теж у нього мало (Воскр., Подивись.., 1962, 3).
Словник української мови в 11 томах