вахляр
вахля́р 1. віяло (ст): Зламала та смаркуля мені вахляр, і тепер я просто конаю від тої го́р'ячі (Авторка); Прибрання риби уріжноріднюється маринованими грибками чи рижками, корнішонами, краяними у вахляр, та твердими яйцями, краяними в платки (Нова хата 1934)
2. низка; перебіг (ст): Вахляр воєнних подій притупив нашу вразливість на спорт копаного м'яча, що є масовим рухом і займає сталі позиції (Селепко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт