вахляр
ВАХЛЯ́Р, а, ч., діал. Віяло.
Одна з пань нервово замахала пальмовим вахлярем, хоча в тому не мала жодної потреби, бо з моря подихало тихою прохолодою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 45);
*У порівн. Меценас ізняв капелюх і, мов вахлярем, холодив ним спітніле лице (Фр.,VІІ, 1951, 189).
Словник української мови (СУМ-11)