вахмістр

ВА́ХМІСТР, а, ч., військ. У дореволюційній армії — старший із унтер-офіцерських чинів у кавалерії і кінній артилерії, якому в піхоті відповідав чин фельдфебеля.

[Єгер:] Півроку був я у послузі, .. чистив чоботи вахмістрові, коня глядів (Л. Укр., IV, 1954, 217);

— Ось Максим Сірко, вахмістр лейб-гусарського.. полку (Довж., Зач. Десна, 1957, 149).

Значення в інших словниках

1. вахмістр — ва́хмістр іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вахмістр — -а, ч., військ. У дореволюційній армії – старший із унтер-офіцерських чинів у кавалерії та кінній артилерії, якому в піхоті відповідав чин фельдфебеля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вахмістр — ВА́ХМІСТР, а, ч. Військове звання унтер-офіцерського складу кавалерії та артилерії в арміях деяких європейських країн, а також у російській армії (кавалерія, і козачі війська, а також корпус жандармів) до 1917 року. [Єгер:] Півроку був я у послузі, ..  Словник української мови у 20 томах
4. вахмістр — ва́хмістр (нім. Wachtmeister) звання (чин) і посада молодшого командного складу в кавалерії і кінній артилерії деяких армій, зокрема царської армії.  Словник іншомовних слів Мельничука