Словник української мови у 20 томах

ваххабіт

ВАХХАБІ́Т, рідше ВАКХАБІ́Т, а, ч.

Послідовник ваххабізму; салафіт.

Ваххабіти відкидали всілякі “нововведення”, які з'явилися у ході розвитку ісламу, зокрема, культ святих, поклоніння їхнім могилам (у тому числі пророка Мухаммеда), а також куріння, вживання кави, гашишу, носіння шовкового одягу, музику, співи і т. ін. (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ваххабіт — ваххабі́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови