вбиратися

ВБИРА́ТИСЯ¹ (УБИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВВІБРА́ТИСЯ (УВІБРА́ТИСЯ), ВБРА́ТИСЯ (УБРА́ТИСЯ), вберу́ся, вбере́шся, док.

1. Заходити, влазити, забиратися куди-небудь.

Вбираючись в гущавину, де саме холодом повіяло, панотець каже: – Тут треба коні попасти, та й самі покачаємось в траві (А. Свидницький);

* Образно. Головний зоотехнік Борис Сугак проґавив ящур. Хвороба увібралася в стадо, і спробуй тепер здолати її (Микита Чернявський).

2. Віддалятися, відходити, від'їжджати.

І убирались на просторе, Щоб швидше поспішить к Енею Похвастать храбростю [хоробрістю] своєю (І. Котляревський);

– Гетьмана! – крикне Сомко, що аж покрив увесь галас. – Хіба в тебе й опріч мене єсть гетьман? Так убирайся ж до його [нього] їздити на свинях! (П. Куліш);

[Кукса:] Убирався б собі з двору, і любісінько! [Ничипір:] Я й піду! (М. Кропивницький).

3. тільки недок. Пас. до вбира́ти¹ 1.

Фосфор і сірка білків за допомогою відповідних бактерій у процесах гниття незабаром перетворюються з органічних сполук на розчинні мінеральні солі, які вбираються коренями (з наук. літ.).

◇ Вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу див. вбива́тися¹;

Вбива́тися (рідко вбира́тися) / вби́тися (рідко вбра́тися) в колодочки́ (в пі́р'я) див. вбива́тися¹;

(1) Убра́тися в чужу́ соло́му [та] ще й шелесті́ти – зайнявши без дозволу або з ласки господаря яке-небудь місце, приміщення і т. ін., поводитися нечемно, нетактовно.

[Маруся (скочила):] А що це за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов'язати треба (М. Костомаров).

ВБИРА́ТИСЯ² див. убира́тися¹.

Значення в інших словниках

1. вбиратися — вбира́тися 1 дієслово недоконаного виду забиратися кудись вбира́тися 2 дієслово недоконаного виду одягатися певним чином  Орфографічний словник української мови
2. вбиратися — Одягатися і п. ф. від УБИРАТИ; (за кого) перебиратися ким; (у що) прикрашати себе чим; (в похід) збиратися, споряджатися.  Словник синонімів Караванського
3. вбиратися — [ўбиератиес'а] = убиратися -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. вбиратися — I (убиратися), -аюся, -аєшся, недок., ввібратися (увібратися) і вбратися (убратися), вберуся, вберешся, док. 1》 Заходити, влазити, забиратися куди-небудь. У силу вбиратися — а) ставати сильнішим, набиратися сили; б) ставати заможним. 2》 тільки недок. Пас. до вбирати I 1). II див. убиратися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вбиратися — див. одягатися  Словник синонімів Вусика
6. вбиратися — вбива́тися (вбира́тися) / вби́тися (вбра́тися) в си́лу. 1. Ставати сильним, дужим; зміцнюватися фізично. — Підростай, небораче, та в силу вбирайся (Д. Бедзик); Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в силу чоловік вбився (І.  Фразеологічний словник української мови
7. вбиратися — ОДЯГА́ТИСЯ у що і без додатка (покривати себе яким-небудь одягом), УБИРА́ТИСЯ (ВБИРА́ТИСЯ), ВДЯГА́ТИСЯ (УДЯГА́ТИСЯ), ОДЯГА́ТИ, ОДІВА́ТИСЯ розм., ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИСЯ розм., РЯДИ́ТИСЯ ірон., ОБЛАЧА́ТИСЯ заст.  Словник синонімів української мови
8. вбиратися — ВБИРА́ТИСЯ (УБИРА́ТИСЯ)¹, а́юся, а́єшся, недок., ВВІБРА́ТИСЯ (УВІБРА́ТИСЯ) і ВБРА́ТИСЯ (УБРА́ТИСЯ), вберу́ся, вбере́шся, док. 1. Заходити, влазити, забиратися куди-небудь.  Словник української мови в 11 томах