вбирач
ВБИРА́Ч, а́, ч.
Те, що вбирає в себе вологу, рідину, пару і т. ін.
Як вбирач атмосферних опадів ґрунтово-рослинний покрив значною мірою визначає баланс прісної води, стік води в ріках (з наук. літ.);
Засіб для усунення вологості повітря (вбирач вологи) призначений для використання у житлових та офісних приміщеннях, у ванних кімнатах і туалетах (з мови реклами).
Словник української мови (СУМ-20)