вбирний

ВБИРНИ́Й, а́, е́.

Який вбирає щось, насичується чим-небудь.

У вологий період року солі взаємодіють із ґрунтовим вбирним комплексом, що приводить до осолонцювання ґрунтів, поступової зміни ґрунтового профілю (з навч. літ.);

Вбирна поверхня;

// Стос. до вбирання (див. вбира́ння¹).

Завдяки масивній кореневій системі та її високій вбирній здатності рослини хмелю ефективно засвоюють елементи живлення з органічних і мінеральних добрив (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вбирний — вбирни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вбирний — -а, -е. Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вбирний — ВБИРНИ́Й, а́, е́. Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь. Завдяки вбирній здатності в грунтах можуть закріплюватись речовини, що вносяться з добривами. (Колг. енц., І, 1956, 311).  Словник української мови в 11 томах