вбирний

вбирни́й

-а, -е.

Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. вбирний — вбирни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вбирний — ВБИРНИ́Й, а́, е́. Який вбирає щось, насичується чим-небудь. У вологий період року солі взаємодіють із ґрунтовим вбирним комплексом, що приводить до осолонцювання ґрунтів, поступової зміни ґрунтового профілю (з навч. літ.); Вбирна поверхня; // Стос.  Словник української мови у 20 томах
3. вбирний — ВБИРНИ́Й, а́, е́. Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь. Завдяки вбирній здатності в грунтах можуть закріплюватись речовини, що вносяться з добривами. (Колг. енц., І, 1956, 311).  Словник української мови в 11 томах