вбирний

ВБИРНИ́Й, а́, е́.

Який вбирає щось, насичується чим-небудь.

У вологий період року солі взаємодіють із ґрунтовим вбирним комплексом, що приводить до осолонцювання ґрунтів, поступової зміни ґрунтового профілю (з навч. літ.);

Вбирна поверхня;

// Стос. до вбирання (див. вбира́ння¹).

Завдяки масивній кореневій системі та її високій вбирній здатності рослини хмелю ефективно засвоюють елементи живлення з органічних і мінеральних добрив (з наук. літ.).