1. Словник української мови в 11 томах

вбирний

ВБИРНИ́Й, а́, е́. Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь.

Завдяки вбирній здатності в грунтах можуть закріплюватись речовини, що вносяться з добривами. (Колг. енц., І, 1956, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вбирний — вбирни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вбирний — -а, -е. Здатний вбирати, насичуватись чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вбирний — ВБИРНИ́Й, а́, е́. Який вбирає щось, насичується чим-небудь. У вологий період року солі взаємодіють із ґрунтовим вбирним комплексом, що приводить до осолонцювання ґрунтів, поступової зміни ґрунтового профілю (з навч. літ.); Вбирна поверхня; // Стос. Словник української мови у 20 томах