вбрід
ВБРІД (УБРІ́Д), присл.
По дну річки, ставу, озера і т. ін. у неглибокому місці; бродом.
Ішли через Дон, – де убрід, де уплав (І. Нехода);
Перейти вбрід? Звичайно, це неважко, озеро було вузьким і мілким (В. Владко);
Переїхали убрід бистру гірську річку і знову ввійшли в шосе, як у тунель (О. Гончар);
* Образно. І третя ніч пливе над яворами. Десь тиша Ворсклу переходить вбрід (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)