вбрід
ВБРІД (УБРІ́Д), присл. По дну річки, ставу, озера і т. ін. в неглибокому місці; бродом (іти, їхати).
Ішли через Дон, — де убрід, де уплав (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 73);
Переїхали убрід бистру гірську річку і знову ввійшли в шосе, як у тунель (Гончар, І, 1954, 69).
Словник української мови (СУМ-11)