вбрикнути
ВБРИКНУ́ТИ (УБРИКНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Брикаючи, вдарити ногою.
Недужий лиходій і стогне, і харчить… Аж бачить — і Осел біжить, Щоб і собі хоч раз його вбрикнути (Гл., Вибр., 1957, 197).
◊ Щоб тебе́ (вас і т. ін.) му́ха (гу́ска, ку́рка, жа́ба і т. ін.) вбрикну́ла — жартівливе побажання покарання за щось.
— А щоб же тебе муха вбрикнула, що ти вигадала! — повеселішав Остап (Коцюб., І, 1955, 342);
— Хіба ж так смалють хвости та вуха, щоб вам назад п’яти! Щоб вас гуска вбрикнула! (Морд., І, 1958, 110).
Словник української мови (СУМ-11)