вволікати
ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу́, о́чеш; мин. ч. вволі́к, вволокла́, ло́; док., кого, що.
Волочачи, переміщати, тягнути кого-, що-небудь.
Уволік у хату того лантуха (Сл. Гр.);
Той переорав межу чи перетесав знамено, той зламав житницю й уволік міх жита, .. той убив огнищанина, княжого тіуна чи посадника, – скрізь татьба і розбій, скрізь кров і смерть (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)