ввіч
ВВІЧ (УВІ́Ч), присл.
У дійсності, насправді, на власні очі.
Навіть уночі приснились йому ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літерами, і Семен краще вивчив їх уві сні, ніж увіч (М. Коцюбинський);
Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі (М. Рильський);
Я впав на землю, увіч відчув під руками якесь бадилля, м'який ґрунт (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)