ввічливий
ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ), а, е.
Який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність; чемний.
Піднялась висока дівчина, .. така ласкава, привітна, ввічлива! (Марко Вовчок);
Доктор був настільки ввічливий, що вислухав до кінця думки інших (Ірина Вільде);
Підкреслено ввічливий і шанобливий Шухновський пропустив мене першого до невеличкої вітальні (Ю. Збанацький);
// У якому виявляється люб'язність, прихильність.
Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх [в них], в ласкавому солоденькому ввічливому погляді, причину ласкавих запросин на чай (І. Нечуй-Левицький);
Помалу зав'язалась розмова, зовні байдужа, лише ввічлива (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)