ввічливо

ВВІ́ЧЛИВО (УВІ́ЧЛИВО).

Присл. до вві́чливий.

– Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (І. Нечуй-Левицький);

Макс увічливо вклоняється й проводжає Сузанну до дверей на сходи (В. Винниченко);

[Богоявленський:] Я подумаю про те, про що ви мені так увічливо натякнули (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. ввічливо — вві́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ввічливо — [ўв'ічлиево] = увічливо присл.  Орфоепічний словник української мови
3. ввічливо — (увічливо). Присл. до ввічливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ввічливо — Вві́чливо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ввічливо — ВВІ́ЧЛИВО (УВІ́ЧЛИВО). Присл. до вві́чливий. — Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (Н.-Лев., III, 1956, 333); Коли Вадим привітався, тітка відповіла ввічливо, але стримано (Бойч.  Словник української мови в 11 томах