ввічливість

ВВІ́ЧЛИВІСТЬ (УВІ́ЧЛИВІСТЬ), вості, ж.

Властивість за знач. вві́чливий.

Їй здавалося: та щира привітність Одарки, та її ввічливість та шаноба мали за собою якусь скриту надію (Панас Мирний);

Не знає [Княжевич] навіть елементарної ввічливості. Не питаючись, чи розуміє хто з нас по-французьки, говорить з сином тільки на цій мові (М. Коцюбинський);

Коли заглянув він по обіді до його світлиці, то зробив се тільки з увічливості (А. Кримський);

Відвідувач торопів, упрівав, але слухав заради ввічливості (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. ввічливість — вві́чливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ввічливість — (увічливість), -вості, ж. Властивість за знач. ввічливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ввічливість — Вві́чливість, -вости, -вості, -вістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ввічливість — ВВІ́ЧЛИВІСТЬ (УВІ́ЧЛИВІСТЬ), вості, ж. Властивість за знач. вві́чливий. Їй здавалося: та щира привітність Одарки, та її ввічливість та шаноба мали за собою якусь скриту надію (Мирний, III, 1954, 355); Не знає [Княжевич] навіть елементарної ввічливості.  Словник української мови в 11 томах