ввічливо —
[ўв'ічлиево] = увічливо присл.
Орфоепічний словник української мови
ввічливо —
(увічливо). Присл. до ввічливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ввічливо —
ВВІ́ЧЛИВО (УВІ́ЧЛИВО). Присл. до вві́чливий. – Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (І. Нечуй-Левицький); Макс увічливо вклоняється й проводжає Сузанну до дверей на сходи (В.
Словник української мови у 20 томах
ввічливо —
Вві́чливо, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ввічливо —
ВВІ́ЧЛИВО (УВІ́ЧЛИВО). Присл. до вві́чливий. — Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (Н.-Лев., III, 1956, 333); Коли Вадим привітався, тітка відповіла ввічливо, але стримано (Бойч.
Словник української мови в 11 томах