ввічливо

ВВІ́ЧЛИВО (УВІ́ЧЛИВО). Присл. до вві́чливий.

— Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (Н.-Лев., III, 1956, 333);

Коли Вадим привітався, тітка відповіла ввічливо, але стримано (Бойч., Молодість, 1949, 217);

[Богоявленський:] Я подумаю про те, про що ви мені так увічливо натякнули (Мик., І, 1957, 163).

Значення в інших словниках

1. ввічливо — вві́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ввічливо — [ўв'ічлиево] = увічливо присл.  Орфоепічний словник української мови
3. ввічливо — (увічливо). Присл. до ввічливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ввічливо — ВВІ́ЧЛИВО (УВІ́ЧЛИВО). Присл. до вві́чливий. – Він скинув передо мною шапку та й уклонився мені ввічливо, трохи не до пояса (І. Нечуй-Левицький); Макс увічливо вклоняється й проводжає Сузанну до дверей на сходи (В.  Словник української мови у 20 томах
5. ввічливо — Вві́чливо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)