вгвинчений
ВГВИ́НЧЕНИЙ (УГВИ́НЧЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до вгвинти́ти.
Двері ковані дебелим залізом. Ліжка (залізні) вгвинчені в стіни. Добра квартира (І. Багряний);
Ремінні паси, нагайки, ланцюжки, кліщі, шворні, гумові палиці, шила. Все висіло на вбитих охайно до щита гвіздках, вгвинчених гаках (І. Чендей);
Готове вино вибирають із бочки через дерев'яний краник, угвинчений на відстані 5 см від нижнього краю (з газ.);
* Образно. Наче уві сні з'явився Іннин батько – череватий, з дзеркально відшліфованою лисиною і очицями, глибоко вгвинченими під важким лобом (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)