вгвинчений

ВГВИ́НЧЕНИЙ (УГВИ́НЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вгвинти́ти.

Ремінні паси, нагайки, ланцюжки, кліщі, шворні, гумові палиці, шила. Все висіло на вбитих охайно до щита гвіздках, вгвинчених гаках (Чендей, Поєдинок, 1962, 49);

*Образно. Наче уві сні з’явився Іннин батько — череватий, з дзеркально відшліфованою лисиною і очицями, глибоко вгвинченими під важким лобом (Речм., Твій побратим, 1962, 193).

Значення в інших словниках

1. вгвинчений — вгви́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вгвинчений — (угвинчений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вгвинтити. || вгвинчено (угвинчено), безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вгвинчений — ВГВИ́НЧЕНИЙ (УГВИ́НЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вгвинти́ти. Двері ковані дебелим залізом. Ліжка (залізні) вгвинчені в стіни. Добра квартира (І. Багряний); Ремінні паси, нагайки, ланцюжки, кліщі, шворні, гумові палиці, шила.  Словник української мови у 20 томах