вгризатися
ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВГРИ́ЗТИСЯ (УГРИ́ЗТИСЯ), зу́ся, зе́шся, док.
1. Заглиблюватися зубами в що-небудь.
Всохлі й тверді, як дрова, вони [пряники] скиглять, коли вгризаєшся в них зубами (В. Нестайко);
Я коли погляну на відсічений свій хвіст, то отруйним зубом в тебе вгризся б, так лютує злість (І. Франко);
І зуби вгризлись глибоко В ту грушу, по якій бджола Отак лукаво підповзла (М. Рильський).
2. перен. Устромлюючись, заганяючись гострим кінцем, поступово проникати вглиб чогось; заглиблюватися.
Сокира високо підлітає догори і з соковитим хруском угризається в тонкі ніжки бузку (В. Винниченко);
А на майдані вгризалися в чорноземлю заступи (З. Тулуб);
Відточені леза сокир з усього розмаху вгризалися в стрункі й високі стовбури ялин (А. Шиян);
Прийдуть землекопи засмаглі, вгризеться в граніт екскаватор (Я. Шпорта).
3. перен. Поступово проникаючи в що-небудь, міцно закріплятися.
Івашкін і його герої вгризалися все далі й далі в центр Берліна (Л. Дмитерко);
Целя .. силувалася прогнати від себе ті жахом проймаючі картини, що вгризлися в її мозок (І. Франко);
[Анна:] Хто самохіть їх [громадські пута] прийме хоч на мить, тому навік вони вгризуться в душу (Леся Українка);
// Вивчати, засвоювати.
Нелегко давалася хлопцям наука .. Вгризалися в абетку все глибше (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)