вдосвіта
ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА), присл.
Дуже рано, перед світанком, на світанку.
Не вдосвіта, але таки ще вночі встав Панько (Л. Мартович);
Устане Мартин удосвіта й пожене свої вівці в отару; .. навкруги все прокидається з дрімоти, таке вогке, сизувате од нічної роси (Грицько Григоренко);
Завтра вдосвіта, як вона вижене пасти отару, він уже поїде, поїде невідомо куди і наскільки (О. Гончар);
Вставав би грек удосвіта в тумані, ловив бичків у Бузькому лимані (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)