вдосвіта
ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА), присл. Дуже рано, перед світанком, на світанку.
Не вдосвіта, але таки ще вночі встав Панько (Март., Тв., 1954, 158);
Устане Мартин удосвіта й пожене свої вівці в отару;.. навкруги все прокидається з дрімоти, таке вогке, сизувате од нічної роси (Григ., Вибр., 1959, 348);
Завтра вдосвіта, як вона вижене пасти отару, він уже поїде, поїде невідомо куди і наскільки (Гончар, Тронка, 1963, 325).
Словник української мови (СУМ-11)