вдувати
ВДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВДУ́НУТИ, ну, неш, ВДУ́ТИ, вдму, вдмеш і вду́ю, вду́єш, док., що.
Дмучи, вводити, вганяти (повітря, пару і т. ін.) усередину, в якусь порожнину.
Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (О. Донченко);
Коли верхня долоня натискувала на міхи, вони складалися, випускали з себе повітря, вдуваючи його в горн (П. Загребельний);
* Образно. Нема нічого вічного, опріч Духа Божого і його частинки, яку Бог вдунув у людей на образ і подобіє своє (О. Назарук).
Словник української мови (СУМ-20)