вдячливий

ВДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що вдя́чний 1.

А вона [корівка] – хліба кусне й в руку мене лизне, поцілує... вдячлива душа була (О. Кониський);

Одвічну вашу велич і красу у рідний край, на береги Дніпрові, до вас я, гори, сповнений любові, у вдячливому серці понесу (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. вдячливий — вдя́чливий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. вдячливий — -а, -е, рідко. Те саме, що вдячний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдячливий — ВДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що вдя́чний 1. Одвічну вашу велич і красу у рідний край, на береги Дніпрові, до вас я, гори, сповнений любові, у вдячливому серці понесу (Гонч., Вибр., 1959, 299).  Словник української мови в 11 томах