вдяка
ВДЯ́КА, и, ж., діал.
Вдячність.
Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (Уляна Кравченко);
Молодість свою .. прогайнувала, замість своїх власних дітей Олесю викохуючи, і ось яка вдяка мені! (Б. Лепкий);
Дар'явауш зняв із себе широкого золотого пояса й на знак вдяки подав Багабухші (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)