вдяка

ВДЯ́КА, и, ж., діал. Вдячність.

Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (У. Кравч., Вибр., 1958, 167).

Значення в інших словниках

1. вдяка — Вдя́ка. Дяка, вдячність. Треба думати про спічьну хліборобску справу і єї відчувати — се повинно стати другою натурою провідників читальняних без огляду на те, чи буде за сю працю яка вдяка, чи ні (Б., 1895, 19, 2).  Українська літературна мова на Буковині
2. вдяка — -и, ж., діал. Вдячність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдяка — ВДЯ́КА, и, ж., діал. Вдячність. Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (Уляна Кравченко); Молодість свою .. прогайнувала, замість своїх власних дітей Олесю викохуючи, і ось яка вдяка мені! (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. вдяка — Одна вдяка, як за рибу, так за рака. Не сподійся вдяки від злобних людей, вони все лихом платять.  Приповідки або українсько-народня філософія