вдяка
ВДЯ́КА, и, ж., діал.
Вдячність.
Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (Уляна Кравченко);
Молодість свою .. прогайнувала, замість своїх власних дітей Олесю викохуючи, і ось яка вдяка мені! (Б. Лепкий);
Дар'явауш зняв із себе широкого золотого пояса й на знак вдяки подав Багабухші (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдяка — Вдя́ка. Дяка, вдячність. Треба думати про спічьну хліборобску справу і єї відчувати — се повинно стати другою натурою провідників читальняних без огляду на те, чи буде за сю працю яка вдяка, чи ні (Б., 1895, 19, 2). Українська літературна мова на Буковині
- вдяка — -и, ж., діал. Вдячність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдяка — Одна вдяка, як за рибу, так за рака. Не сподійся вдяки від злобних людей, вони все лихом платять. Приповідки або українсько-народня філософія
- вдяка — ВДЯ́КА, и, ж., діал. Вдячність. Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (У. Кравч., Вибр., 1958, 167). Словник української мови в 11 томах