1. Українська літературна мова на Буковині

вдяка

Вдя́ка. Дяка, вдячність. Треба думати про спічьну хліборобску справу і єї відчувати — се повинно стати другою натурою провідників читальняних без огляду на те, чи буде за сю працю яка вдяка, чи ні (Б., 1895, 19, 2).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдяка — -и, ж., діал. Вдячність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вдяка — ВДЯ́КА, и, ж., діал. Вдячність. Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (Уляна Кравченко); Молодість свою .. прогайнувала, замість своїх власних дітей Олесю викохуючи, і ось яка вдяка мені! (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. вдяка — Одна вдяка, як за рибу, так за рака. Не сподійся вдяки від злобних людей, вони все лихом платять. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. вдяка — ВДЯ́КА, и, ж., діал. Вдячність. Приймім достойно вдяку чи невдяку, працюючи, в майбутнє зір звертаймо! (У. Кравч., Вибр., 1958, 167). Словник української мови в 11 томах