ведмедик
ВЕДМЕ́ДИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до ведмі́дь 1.
Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику – під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові – на горбу, Я примощусь під бузиною (Л. Глібов);
Явдоха побачила двох ведмедиків (О. Донченко);
// Дитяча іграшка.
В кімнаті скромній .. Ляльки й ведмедики зійшлись І малюки розташувались (М. Рильський);
Плюшевий ведмедик.
2. Дитяча гра.
– Нум у ведмедика гулять! – Сусідній хлопчик став казать (Л. Глібов).
3. розм. Те саме, що ведмі́дь 3.
Випити ведмедика, не знати з чого намішаного, – справа не дуже безпечна (з газ.).
4. Те саме, що вовчо́к 3.
Цього шкідника овочевих культур називають по-різному: вовчок, земляний рак, ведмедик (з навч. літ.);
Серед відомих йому видів автор рукопису обрав ведмедика – найхимернішу комаху з числа тих, що живуть у наших краях (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)