везунчик

ВЕЗУ́НЧИК, а, ч., розм.

Пестл. до везу́н.

Військлікар, який робив операцію, каже, що я везунчик. Тепер здоров'я моє піде на поправку (з публіц. літ.);

Про людину, що домоглася успіхів, кажуть: везунчик (з газ.).

Значення в інших словниках

1. везунчик — -а, ч. розм. Те саме, що щасливчик.  Великий тлумачний словник сучасної мови