велелюдний
ВЕЛЕЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Який складається з великої кількості людей.
На майдані в неділю скликали Велелюдний, нечуваний сход (Т. Масенко);
Найбільше прапорів було біля Народного комітету, де шумів велелюдний натовп (С. Скляренко);
* Образно. В велелюднім, чеснім нашім списку Щодня нові зростають імена! (М. Рильський).
2. Такий, у якому живе або працює велика кількість людей.
О, настане страшний [день Божого суду]! І, мов дзвін голосний, Заговорить наш край велелюдний (П. Куліш);
Видерлися [в'язні] на подвір'я й тут дали справжній бій, намагаючись вихопитись через мури на волю, до велелюдного міста (І. Багряний);
// Такий, де велика кількість людей перебуває в певний момент.
І бачив я у велелюдній залі, в Москві, на з'їзді вчених міжнароднім, Як, слухаючи ту козацьку душу, Схвильовані болгари не могли на місці всидіти (М. Рильський);
Климко вирушив до школи – повз шахтну сортувальню, закурену штибом, далі повз гомінкий велелюдний базар (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)