велелюдний
ВЕЛЕЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Який складається з великої кількості людей.
На майдані в неділю скликали Велелюдний, нечуваний сход (Мас., Степ, 1938, 58);
Найбільше прапорів було біля Народного комітету, де шумів велелюдний натовп (Скл., Карпати, II, 1945, 408);
*Образно. В велелюднім, чеснім нашім списку Щодня нові зростають імена! (Рильський, I, 1956, 390).
2. Такий, в якому живе або працює велика кількість людей.
Москву він бачить у цьому мареві. Велелюдну, пишну, величну (Козл., Весн. шум, 1952, 82);
Розумака перестав відвідувати редакцію, очевидно побоюючись, що в такій велелюдній установі його, бургомістровому, життю може загрожувати небезпека (Донч., III, 1956, 487);
// Такий, де велика кількість людей перебуває в даний момент.
Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних (Шевч., І, 1951, 330);
І бачив я у велелюдній залі, в Москві, на з’їзді вчених міжнароднім, Як, слухаючи ту козацьку душу, Схвильовані болгари не могли на місці всидіти (Рильський, Зграя.., 1959, 45).
Словник української мови (СУМ-11)