велетенський
ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Дуже великий за розмірами, силою вияву і т. ін.
Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (І. Нечуй-Левицький);
Це була людина велетенських розмірів, з могутньо розвиненим важким тілом (І. Микитенко);
Робітники приносили дивні, хвилюючі чутки про нові велетенські заводи (О. Донченко);
Тоді Коловратський набрав повні легені повітря і раптом гримнув на повну силу своєї велетенської горлянки (Ю. Смолич);
Велетенської сили грім звалився на море, і, здавалося, буря завмерла від тієї сили (В. Кучер).
2. перен. Сповнений чогось надзвичайного, що вимагає для свого здійснення величезних зусиль, мужності і т. ін.
Велетенські бачу цілі я На обріях світів (М. Рильський);
Може вмерти і людина, і розсипатись на порох – та горітиме на зорях велетенське її діло! (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)