великоможний
ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ, а, е, заст.
1. Який належить до знаті.
Великоможний магнат, один раз навіть перший кандидат на польський королівський престол, князь Остріжський [Острозький] ніколи не брав королівського привілея [привілею] на свою друкарню (І. Огієнко).
2. Уживалося як складова частина ввічливого звертання до знатної особи.
– Великоможний пане! Приходжу до тебе не з власної волі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)