великомудрий
ВЕЛИКОМУ́ДРИЙ, а, е.
Надзвичайно розумний, наділений мудрістю, життєвим досвідом.
У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана (Т. Шевченко);
– Наш великомудрий Панько Куліш складає пишні оди ділам давно минулим (Василь Шевчук);
Великомудрий князь;
Великомудрий учитель;
// ірон. Хитрий.
У спектаклі велике враження справила робота заслуженого артиста України А. Романія. Його феєричний, всюдисущий і великомудрий Голохвастов полонив серце не тільки Проньки, а й усіх глядачів (із журн.);
// Який базується на глибокому розумінні, знанні чого-небудь, на досвіді.
Навчання козаків відбувалося також за допомогою пісні, а не шляхом великомудрих повчань (із журн.);
Великомудре рішення.
Словник української мови (СУМ-20)