венеціанський
ВЕНЕЦІА́НСЬКИЙ, а, е.
Стос. до венеціанців і Венеції.
Вечоріло, але ще добре було видно місто над морем, і дехто запевняв, що бачив знамениті венеціанські канали на вулицях (В. Минко);
Венеціанський посол Віміна, що приїздив до Чигирина 1650 р., вже під час Визвольної війни, доповідав, що переговори з ним Богдан Хмельницький вів латинською мовою (з наук.-попул. літ.);
Актриса А. Жирардо була лауреатом французької кінопремії “Сезар”, а також нагород Каннського та Венеціанського кінофестивалів (із журн.);
Венеціанський карнавал відкрив парад човнів на Великому каналі (з газ.);
// Зроблений у Венеції або так, як у Венеції.
Найкращі видання тогочасні, венеціанські та нюренберзькі [нюрнберзькі], не стояли вище видань Скорини (І. Огієнко);
Всі, хто йшов уклонитися султанові, несли дарунки. Дамаські шовки і єгипетські полотна, індійські шалі й муслін, грецьку бязь і венеціанські мережива (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)