вербець

ВЕРБЕ́ЦЬ, бцю́, ч.

Те саме, що соло́дка.

Вербець, або солодка гола, росте у солончакуватих місцях і приморських схилах на півдні степової частини України та в Криму (з наук.-попул. літ.);

Корінь солодки (вербцю) застосовують у традиційній і народній медицині, адже він має протизапальні, спазмолітичні та антисептичні властивості (із журн.).