Словник української мови у 20 томах

верблюжка

ВЕРБЛЮ́ЖКА, и, ж.

Те саме, що верблю́дка 1.

Степ Ягничевого дитинства, – колись він аж сіллю білів у спеку, потрісканий. Курай та верблюжка тільки й росли (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. верблюжка — -и, ж. Маленька самичка верблюда.  Великий тлумачний словник сучасної мови