верескун

ВЕРЕСКУ́Н, а́, ч., розм.

Той, хто багато верещить.

Матуся підставила під рожеву п'яточку долоню й подарувала зраділому верескунові ще кілька подоланих сантиметрів такого незбагненного для нього навколишнього світу (із журн.).

Значення в інших словниках

1. верескун — вереску́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. верескун — -а, ч., розм. Той, хто багато верещить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верескун — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
4. верескун — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм.  Словник синонімів української мови
5. верескун — ВЕРЕСКУ́Н, а, чол., розм. Той, хто багато верещить.  Словник української мови в 11 томах
6. верескун — Верескун, -на м. Крикунъ. Уман. II. 48.  Словник української мови Грінченка