веретенце

ВЕРЕТЕ́НЦЕ, ВЕРЕТІ́НЦЕ, я, с.

Зменш.-пестл. до верете́но 1.

Одному на трісочці прядеться, а другому і веретінце не хоче (Номис);

Рано-вранці я вставала, мичку микала та пряла; А серденько занудилось, веретенце не крутилось (Я. Щоголів);

[Оксана:] Ті веретенця й досі в мене є... (Леся Українка);

Веретенце завжди в'ється тихо (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. веретенце — верете́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. веретенце — веретінце, -я, с. Пестл. до веретено 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веретенце — Верете́нце і вереті́нце, -те́[і́]нця, -те́[і́]нцю; -те́[і́]нця, -те́нець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. веретенце — ВЕРЕТЕ́НЦЕ, ВЕРЕТІ́НЦЕ, я, сер. Пестл. до веретено 1. Рано-вранці я вставала, мичку микала та пряла; А серденько занудилось, веретенце не крутилось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 236); Одному на трісочці прядеться, а другому і веретінце не хоче (Номис...  Словник української мови в 11 томах
5. веретенце — Веретенце, веретінце, -ця с. 1) ум. отъ веретено. 2) мн. раст. Equisetum arvense. Вх. Лем. 396.  Словник української мови Грінченка