верхами
ВЕРХА́МИ, присл.
1. Те саме, що ве́рхи (про кількох або багатьох вершників).
Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Т. Шевченко);
На ранок вони побачили, що посланці верхами кинулися з двору в різні сторони (Панас Мирний);
За імператором на конях, покритих дорогоцінними чепраками, їхали магістри, .. з ними, теж верхами, спафарії-євнухи з мечами (П. Загребельний).
2. діал. Зверху, нагорі.
Долиною сльози, верхами глум (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)