верхами
ВЕРХА́МИ, присл.
1. Те саме, що ве́рхи (про кількох або багатьох вершників).
Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Шевч., І, 1951, 42);
На ранок вони побачили, що посланці верхами кинулися з двору в різні сторони (Мирний, IV, 1955, 242).
2. діал. Зверху, нагорі.
Долиною сльози, верхами глум (Коцюб., II, 1955, 41).
Словник української мови (СУМ-11)