верховинний
ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е.
Стос. до верховини (у 1, 2 знач.).
Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (М. Коцюбинський);
Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх (Б.-І. Антонич);
Всі навколишні гірські села, низові й верховинні, вже добре знали годину повірки (О. Гончар);
Ми зосереджуємо увагу на верховинній фазі творчості І. Франка – на 1900-х роках (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)