верховинний

ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (в 1, 3 знач.).

Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (Коцюб., II, 1955, 347);

Всі навколишні гірські села, низові й верховинні, вже добре знали годину повірки (Гончар, Новели, 1954, 68).

Значення в інших словниках

1. верховинний — верхови́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. верховинний — -а, -е. Стос. до верховини (у 1, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верховинний — ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (у 1, 2 знач.). Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (М. Коцюбинський); Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх (Б.-І.  Словник української мови у 20 томах
4. верховинний — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М.  Словник синонімів української мови
5. верховинний — Верхови́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. верховинний — Верховинний, -а, -е Вершинный, относящійся къ вершинѣ. верховинна могила = верховина-могила. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.  Словник української мови Грінченка