верховодити

ВЕРХОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., без дод., ким і над ким, розм.

Бути верховодом (див. верхово́д¹), скеровувати дії інших; розпоряджатися.

Демко був плохенький, жіночим витребенькам потурав, і жінка у його [нього] в хаті верховодила (Марко Вовчок);

Коли церемонію обмивання [рук] було закінчено й подано на стіл страву, господар сів у коло, а верховодити взявся дід (Б. Антоненко-Давидович);

А верховодить ними [хлопцями та дівчатами] найвищий і найдужчий за всіх Василь Боринець (С. Чорнобривець);

– Загін в тебе добрий, – сказав Скадан. – Сам його в бою бачив. Але щоб жінка ним верховодила – про таке й не чув (В. Чемерис).

Значення в інших словниках

1. верховодити — верхово́дити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. верховодити — Ватажкувати, отаманувати, п. козакувати, о. водити перед, ходити <�бути> за отамана, правити бал|ом|; (над ким) очолювати <�стояти на чолі> кого; П. керувати, орудувати, порядкувати, урядувати; (чоловіком) водити за чуприну <�тримати під пантофлею> кого.  Словник синонімів Караванського
3. верховодити — -джу, -диш, недок., без додатка, ким і над ким. Бути верховодом, скеровувати дії інших; розпоряджатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. верховодити — Керувати, покерувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, отаманувати, зотаманувати, наатамувати, поатаманувати, проатамувати, очолювати, очолити, проваджувати, провадите провести, див. організовувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. верховодити — див. керувати  Словник синонімів Вусика
6. верховодити — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
7. верховодити — ВЕРХОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., без додатка, ким і над ким. Бути верховодом, скеровувати дії інших; розпоряджатися. Демко був плохенький, жіночим витребенькам потурав, і жінка у його в хаті верховодила (Вовчок, VI, 1956, 262)...  Словник української мови в 11 томах
8. верховодити — Верховодити, -джу, -диш гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.  Словник української мови Грінченка